← Усі статті
Практика10 грудня 2025 р. 1 хв читання

Від типології до практики: як вбудувати індикатори підозрілості в роботу СПФМ

Типологія корисна лише тоді, коли її висновки живуть у ваших процедурах. Практичний підхід до перетворення індикаторів на робочий інструмент.

4 КРОКИ СПФМ Від типології до практики 01 Оновити Правила і Програму 02 Внести індикатори в оцінку ризику клієнта 03 Посилити перевірку де є ризик 04 Зафіксувати рішення кейсове звітування

Крок 1. Оновіть внутрішні документи

Правила та Програма фінмоніторингу мають відображати актуальні схеми й індикатори. Перегляд внутрішніх документів під нову типологію — це також пункт, який перевіряють під час контролю. Зафіксуйте дату перегляду.

Крок 2. Внесіть індикатори в оцінку ризику клієнта

Оцінка ризику не має бути формальною. Прив'яжіть до неї конкретні «прапорці» з типології: тип діяльності клієнта, характер і джерела фінансування, зв'язок із високоризиковими юрисдикціями, наявність пов'язаних осіб під санкціями. Для клієнтів-НПО додайте окремий блок індикаторів із розділу про благодійність.

Крок 3. Посильте належну перевірку там, де є ризик

Ризик-орієнтований підхід означає різну глибину перевірки для різних клієнтів. Для клієнта з підвищеним ризиком — глибша перевірка бенефіціарів, цілей діяльності та джерел коштів; готовність запитати пояснення економічної суті операції.

Крок 4. Зафіксуйте рішення

Якщо операція має ознаки підозрілої, рішення про звітування ухвалює відповідальний працівник — за кейсовою моделлю через е-кабінет Держфінмоніторингу під КЕП. Важливо документувати не лише сам сигнал, а й підставу рішення: який індикатор спрацював і чому.

Баланс, про який не варто забувати

Індикатор — це привід для аналізу, а не автоматичний висновок. Надмірне спрацювання «прапорців» шкодить не менше за їхнє ігнорування: воно перевантажує роботу й ризикує перешкодити законній діяльності клієнта. Професійність СПФМ — саме в зваженому судженні між цими крайнощами.

Словник термінів у статті (4)
СПФМ — суб'єкт первинного фінансового моніторингу
Особа, на яку Закон покладає обов'язки з фінансового моніторингу: банки, інші фінансові установи, а також спеціально визначені суб'єкти — аудитори, бухгалтери, податкові консультанти, юристи, адвокати, нотаріуси, посередники у сфері нерухомості та інші.
Держфінмоніторинг — Державна служба фінансового моніторингу України
Центральний орган виконавчої влади, який отримує від суб'єктів первинного фінансового моніторингу повідомлення про фінансові операції та веде їх облік; суб'єкти стають у нього на облік.
Належна перевірка
Сукупність заходів щодо клієнта: ідентифікація і верифікація, встановлення кінцевого бенефіціарного власника, мети і характеру ділових відносин, оцінка ризику, моніторинг ділових відносин і актуалізація даних.
Відповідальний працівник
Працівник, якого суб'єкт первинного фінансового моніторингу призначає відповідальним за проведення фінансового моніторингу. Фізична особа — підприємець без найманих працівників виконує ці обов'язки сама.

Джерела: Держфінмоніторинг, типологія 2025 (fiu.gov.ua); Закон № 361-IX; порядок обміну інформацією (наказ Мінфіну №322).

Читайте також

Переглянути тарифи СПФМ-Асистент →
СПФМ-АсистентРобочий кабінет для щоденного фінмоніторингуВедіть клієнтів, оцінку ризиків і сигнали в одному місці — з готовими шаблонами під типологію 2025.Дізнатися більше →