← Усі статті
Належна перевірка13 листопада 2026 р. 7 хв читання

Анкета клієнта: хто її заповнює і що для перевіряючого справді важливо

Чи має клієнт сам заповнювати анкету, чим ризикує суб'єкт первинного фінансового моніторингу, коли анкету заповнює працівник, і як підтвердити джерело кожного запису.

Хто має заповнювати анкету клієнта? Чимало з нас звикли до банківського підходу: клієнт отримує форму на кілька сторінок, заповнює і підписує її. Інші заповнюють анкету самі, з документів клієнта, реєстрів і листування, а потім замислюються, чи не доведеться пояснювати це перевіряючому. Щоб відповісти на це запитання, варто розібратися, чого вимагає закон, за що настає відповідальність і що насправді підтверджує якість анкети.

Що Закон вимагає від нас і від клієнта

Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі — Закон) покладає обов'язок здійснювати належну перевірку клієнта на нас, суб'єктів первинного фінансового моніторингу (далі — СПФМ) (стаття 11 Закону). Ідентифікація і верифікація клієнта, встановлення кінцевого бенефіціарного власника (далі — КБВ), з'ясування мети і характеру ділових відносин — це наші дії. Анкета — один з документів, у яких ми фіксуємо їхні результати.

Обов'язок клієнта Закон формулює інакше: ми маємо право витребувати, а клієнт і його представник зобов'язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну для належної перевірки (стаття 11 Закону). Отже, клієнт має надати відомості і документи. Вимоги, щоб він власноруч заповнював або підписував анкету, Закон не містить.

Обов'язок клієнта

  • подати інформацію і документи на наш запит
  • повідомляти про зміни у відомостях

Наш обов'язок

  • провести належну перевірку
  • зафіксувати джерело і дату кожного запису
  • оцінити ризик і актуалізувати дані

Що кажуть положення регуляторів

Тим із нас, хто перебуває під наглядом Міністерства юстиції України, відповідь дає Положення, затверджене наказом Мін'юсту від 10.09.2021 № 3201/5 (далі — Положення № 3201/5). Воно визначає анкету як внутрішній документ суб'єкта. Її формують за результатами належної перевірки до проведення першої фінансової операції. Заповнює і підписує анкету керівник або відповідальний працівник суб'єкта чи інший працівник, визначений внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу, а суб'єкт, який працює одноособово, — він сам. Отже, для цієї категорії суб'єктів заповнення анкети працівником — не відступ від порядку, а сам порядок.

Для суб'єктів під наглядом Міністерства фінансів України діє Положення, затверджене наказом Мінфіну від 07.06.2024 № 282. Як саме воно описує анкету, ми тут не розглядаємо, тож радимо звірити з його чинною редакцією, чи не встановлено в ньому додаткових вимог до форми. Висновок про обов'язки клієнта, наведений вище, ґрунтується на Законі і стосується всіх нас.

За що настає відповідальність

Стаття 32 Закону встановлює відповідальність, зокрема, за порушення вимог щодо належної перевірки. Окремого порушення на кшталт «анкету заповнив не клієнт» або «на анкеті немає підпису клієнта» ми в Законі не знаходимо. Не відомі нам і випадки, коли перевіряючі доходили такого висновку.

Перевіряючий оцінює інше: чи ідентифікували і верифікували ми клієнта, чи встановили КБВ, мету і характер ділових відносин і чи підтверджують це документи у справі. Анкета, яку заповнив працівник, але не підкріплено жодним документом, і анкета, яку заповнив клієнт, але ми не перевірили, однаково можуть стати підставою для висновку про неналежну перевірку. Ризик створює не те, хто заповнив анкету, а відсутність підтвердження.

Відповідальність пов'язана з якістю належної перевірки, а не з тим, хто вписав дані у форму.

Джерело і дата кожного запису

Звідси головне практичне правило: для кожного запису в анкеті має бути видно, звідки і коли його отримано. Джерел, як правило, три: документ клієнта (паспорт, установчі документи, довіреність), офіційний реєстр, наприклад Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, і відомості від самого клієнта.

З першими двома джерелами просто: копія документа чи витяг з реєстру зберігаються у справі. Найвразливіші ж відомості, які знає лише клієнт: мета ділових відносин, джерело коштів, статус політично значущої особи (далі — ПЗО), а нерідко й КБВ, якщо структуру власності не видно з реєстру. Записати їх ми можемо тільки зі слів клієнта, тому варто зберегти і самі ці слова: лист, повідомлення в месенджері, запис співбесіди. Запис «мета — бухгалтерське обслуговування» без жодного сліду спілкування з клієнтом підтвердити важко.

Відповідь клієнта не завершує нашої роботи. Скажімо, його заява про те, що він не є ПЗО, не звільняє нас від власної перевірки статусу. Як її провести, ми розповідали в статті «Політично значущі особи: як встановити статус клієнта, коли державного переліку немає».

Не менш важлива дата. Ми фіксуємо, коли отримали відомості і коли склали анкету. Якщо доповнюємо анкету пізніше, наприклад відновлюючи записи щодо давнього клієнта, зазначаємо фактичну дату внесення, а не підганяємо її під дату договору.

Окремо варто подбати про дату народження клієнта і його реєстраційний номер облікової картки платника податків. Саме вони допоможуть швидко розрізнити осіб, якщо ім'я клієнта виявиться схожим на ім'я особи з переліку (детальніше).

Зразок бланка

Опитувальник клієнта — фізична особа

Відомості про клієнта-фізичну особу для належної перевірки: ідентифікація, мета відносин, статус ПЗО, джерело відомостей.

Перевіряючому важливо не те, чия рука заповнила анкету, а звідки взято кожен запис і коли.

Підпис клієнта: не вимагаємо

Підпис клієнта не є умовою виконання наших обов'язків, і вимагати його ми не маємо підстав. Для клієнта це зайва формальність, яка до того ж створює враження, що ми перекладаємо на нього власну роботу. Достатньо, щоб у справі було видно, звідки взято відомості: документ, реєстр, лист чи повідомлення клієнта або запис розмови з ним із датою. Саме це, а не підпис, показує перевіряючому, що ми виконали належну перевірку.

Власні правила мають збігатися з практикою

Є ситуація, коли те, хто заповнює анкету, таки має значення: якщо це визначено нашими власними внутрішніми документами. Чимало зразків правил, запозичених у банків, передбачають, що анкету заповнює і підписує клієнт. Якщо ми затвердили такі правила, а на практиці анкету заповнює працівник, перевіряючий може розцінити це як невиконання наших внутрішніх документів. Тож правила і справи клієнтів мають описувати один і той самий порядок. Чому запозичені процедури обертаються проти нас, ми розповідали в статті «Чужі правила: чому внутрішні документи, написані для банків, обертаються проти нас».

Що запитувати в клієнта

Хто б не заповнював анкету, розумна послідовність та сама. Спочатку вносимо те, що видно з документів і реєстрів, потім ставимо клієнтові конкретні запитання про те, чого бракує. Здебільшого їх небагато: про структуру власності і КБВ, про мету відносин, про те, чи діє клієнт у власних інтересах. Додаткові відомості доречні тоді, коли цього вимагає рівень ризику. Наприклад, щодо ПЗО Закон передбачає заходи для встановлення джерел статків і коштів (частина чотирнадцята статті 11 Закону). У таких випадках пояснюємо клієнтові, навіщо нам ці відомості.

Якщо клієнт не надає документів чи відомостей, необхідних для належної перевірки, Закон називає це підставою для відмови (детальніше). Але якщо потрібні відомості клієнт надав листом чи під час розмови і лише не заповнював форму власноруч, такої підстави, на нашу думку, немає.

Резюме

Закон зобов'язує клієнта надати нам відомості і документи, але не вимагає, щоб він сам заповнював чи підписував анкету. Заповнення анкети працівником не є порушенням: відповідальність пов'язана з якістю належної перевірки, а не з тим, хто вписав дані у форму. Якість анкети підтверджують джерело і дата кожного запису, насамперед щодо відомостей, які знає лише клієнт. Підпису клієнта ми не вимагаємо. А якщо наші правила передбачають інше, їх варто узгодити з практикою.

Як перевірити власні документи

Відмічайте виконане — позначки зберігаються лише у вашому браузері.

Наступна стаття · 1 з 11Схоже ім'я в санкційному переліку: що це означає і чого не означає
Словник термінів у статті (6)
СПФМ — суб'єкт первинного фінансового моніторингу
Особа, на яку Закон покладає обов'язки з фінансового моніторингу: банки, інші фінансові установи, а також спеціально визначені суб'єкти — аудитори, бухгалтери, податкові консультанти, юристи, адвокати, посередники у сфері нерухомості та інші.
ПЗО — політично значуща особа
Фізична особа, яка виконує або виконувала визначні публічні функції (посади, перелічені в Законі), а також члени її сім'ї та пов'язані з нею особи. Щодо таких клієнтів застосовуються посилені заходи належної перевірки.
КБВ — кінцевий бенефіціарний власник
Фізична особа, яка незалежно від формального володіння має вирішальний вплив на діяльність юридичної особи — безпосередньо або через інших осіб.
Належна перевірка
Сукупність заходів щодо клієнта: ідентифікація і верифікація, встановлення кінцевого бенефіціарного власника, мети і характеру ділових відносин, оцінка ризику, моніторинг ділових відносин і актуалізація даних.
Ділові відносини
Відносини між суб'єктом первинного фінансового моніторингу і клієнтом, пов'язані з наданням послуг, що виникають на підставі договору або іншим чином.
Відповідальний працівник
Працівник, якого суб'єкт первинного фінансового моніторингу призначає відповідальним за проведення фінансового моніторингу. Фізична особа — підприємець без найманих працівників виконує ці обов'язки сама.

Читайте також