← Усі статті
Відмова клієнту13 листопада 2026 р. 8 хв читання

Відмова від ділових відносин: коли вона обов'язкова, а коли ні

Коли суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовити клієнтові, коли ненадання документів є підставою для відмови і чому статус ПЗО чи схоже ім'я в переліку такою підставою не є.

Відмова здається найнадійнішим захистом: немає клієнта — немає й ризику. Типові зразки внутрішніх документів підживлюють це уявлення формулами на кшталт «у разі сумнівів відмовити у встановленні відносин». Проте для нас відмова — не просто захід обережності. Вона має правові наслідки: її треба обґрунтувати, про неї треба повідомити, а розірвання договору без належної підстави може обернутися спором з клієнтом. Тож варто чітко розуміти, коли закон зобов'язує нас відмовити, а коли ні.

Що встановлює стаття 15

Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі — Закон) визначає випадки, у яких ми, суб'єкти первинного фінансового моніторингу (далі — СПФМ), зобов'язані відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин або проведення фінансової операції (стаття 15 Закону). Серед цих випадків, зокрема, неможливість ідентифікувати і верифікувати клієнта або встановити дані, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника (далі — КБВ); встановлення неприйнятно високого ризику; ненадання клієнтом документів чи відомостей, необхідних для належної перевірки; а також випадки, пов'язані з особами, включеними до Переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (далі — Перелік).

Ці підстави ми застосовуємо так, як їх сформульовано, без розширювального тлумачення. Неприйнятно високий ризик, наприклад, не виникає автоматично через суму балів у скоринговій таблиці. Це окреме вмотивоване рішення, що спирається на обставини, ризики яких ми не здатні мінімізувати.

Найбільше запитань на практиці викликає підстава, пов'язана з документами клієнта.

Ненадання документа: коли це підстава

Закон називає підставою ненадання клієнтом документів чи відомостей, необхідних для здійснення належної перевірки. Ключове слово тут — «необхідних». На нашу думку, підставою є не будь-який незданий папір, а документ, без якого ми не можемо виконати захід належної перевірки: ідентифікувати і верифікувати клієнта, встановити КБВ, з'ясувати мету і характер ділових відносин. Це наше тлумачення норми, а не її дослівний зміст. Тому, перш ніж робити висновок, ми ставимо собі одне запитання: чи можемо ми виконати відповідний захід належної перевірки без цього документа?

Розгляньмо приклад. Учасником товариства з обмеженою відповідальністю є іноземна компанія, а клієнт не розкриває, хто стоїть за нею. Встановити КБВ з інших джерел ми не можемо. Це саме та ситуація, на яку розрахована стаття 15 Закону. Інший приклад: клієнт не надав номера телефону, відомостей про обороти чи актуальної редакції статуту, хоча керівника, учасників і КБВ видно з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань. Тут належну перевірку виконано, тож, на нашу думку, підстав для відмови немає. Так само не є підставою запізнення з первинними документами чи відсутність окремого робочого документа: це питання нашої співпраці з клієнтом, а не фінансового моніторингу.

Перш ніж відмовити, варто дати клієнтові розумний строк, щоб надати бракуючий документ. Дати запиту і відповіді (або її відсутність) ми фіксуємо. Які відомості варто запитувати в клієнта і як фіксувати його відповіді, ми розповідали окремо (детальніше).

Схема: клієнт не надав документ
  1. 1.Чи можемо без цього документа ідентифікувати клієнта, встановити КБВ, мету і характер відносин?

    Так → підстави для відмови немає — працюємо далі

    Ні → даємо клієнтові розумний строк і фіксуємо запит

  2. 2.Документ надано в строк?

    Так → продовжуємо належну перевірку

    Ні → оформлюємо рішення про відмову з посиланням на статтю 15 Закону

  3. 3.Рішення про відмову оформлено?

    Так → повідомляємо Держфінмоніторинг протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня

Перш ніж відмовити, запитати себе: чи можемо ми виконати захід належної перевірки без цього документа?

Що підставою не є

Поряд з реальними підставами існують уявні, і з ними ми стикаємося значно частіше.

Перша — статус політично значущої особи (далі — ПЗО). Закон пов'язує його з посиленими заходами належної перевірки (частина чотирнадцята статті 11 Закону), а не з відмовою. Відмовити ПЗО можна лише за наявності підстави, визначеної статтею 15 Закону, зокрема обґрунтованого неприйнятно високого ризику. Детальніше — у статті «Політично значущі особи: як встановити статус клієнта, коли державного переліку немає».

Друга — схоже ім'я в переліку. Наслідки, зокрема відмову, законодавство пов'язує з підтвердженим збігом з Переліком, а не зі схожістю написання. Поки ми не порівняли додаткові ідентифікатори, говорити про збіг зарано (детальніше).

Третя — звичайні господарські події клієнта: позика чи поворотна фінансова допомога, готівкові розрахунки, оплата третьою особою, зміна керівника. Для бухгалтера чи податкового консультанта це звичайна частина роботи. Сама по собі жодна з цих подій не є ні критерієм ризику, ні ознакою підозри, ні підставою для відмови. Одноразова зміна керівника — привід актуалізувати дані клієнта. Інша річ — неодноразові зміни. Критерії ризиків, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2022 № 465, відносять до критеріїв ризику «наявні факти неодноразової зміни КБВ та/або керівника клієнта, та/або зміни найменування юридичної особи за відсутності ознак економічної доцільності таких змін». Але й тоді йдеться про оцінку ризику, а не про автоматичну відмову.

Не підстава

  • статус ПЗО
  • схоже ім'я в переліку
  • позика, готівка, оплата третьою особою
  • одноразова зміна керівника

Підстава для відмови (ст. 15)

  • неможливо ідентифікувати клієнта чи встановити КБВ
  • неприйнятно високий ризик — окремим рішенням
  • ненадання необхідних для перевірки документів
  • підтверджений збіг з Переліком

Ділове рішення — не відмова за статтею 15

Ми, звісно, не зобов'язані працювати з кожним, хто до нас звернувся. Ми можемо не взяти клієнта через завантаженість, через те, що його запит не відповідає нашому профілю, або через несплату рахунків. На нашу думку, таке рішення — звичайний діловий вибір у межах договірних відносин, а не відмова в розумінні статті 15 Закону. Обов'язок повідомити Державну службу фінансового моніторингу України (далі — Держфінмоніторинг) Закон пов'язує саме з випадками, передбаченими статтею 15. Оформлювати ділове рішення як відмову з підстав фінансового моніторингу немає сенсу: така відмова не відповідала б дійсним обставинам, а в справі клієнта з'явився б запис, який доведеться пояснювати перевіряючому.

Як оформити відмову, якщо підстава є

Якщо ж підстава за статтею 15 Закону є, відмову оформлюємо письмовим рішенням. У ньому зазначаємо конкретну норму статті 15 Закону, на яку спираємося, і фактичні обставини: який захід належної перевірки не вдалося виконати і чому. Таке рішення разом із запитами до клієнта і його відповідями зберігаємо в справі клієнта.

Про відмову з підстав, передбачених статтею 15 Закону, ми повідомляємо Держфінмоніторинг протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови (стаття 15 Закону). Цей строк установлено Законом, тому він діє і для тих із нас, хто перебуває під наглядом Мін'юсту. Для суб'єктів під наглядом Мінфіну порядок відмови деталізує розділ XX Положення, затвердженого наказом Мінфіну від 07.06.2024 № 282. Для адвокатів і осіб, які надають юридичні послуги, Закон передбачає особливості, пов'язані з професійною таємницею, тож їм варто звірити, як ці особливості поєднуються з обов'язком повідомити про відмову.

Клієнтові можна повідомити, що послугу неможливо надати з огляду на вимоги законодавства. Розкривати ж факт і зміст інформації, поданої Держфінмоніторингу, не можна: це таємниця фінансового моніторингу. Корисно заздалегідь передбачити в договорі право відмовитися від нього з підстав, визначених статтею 15 Закону. Тоді виконання цього обов'язку не стане порушенням умов договору.

Нарешті, відмова і повідомлення про підозру — різні рішення, і одне не тягне за собою іншого. Відмова не означає, що ми підозрюємо клієнта. Якщо ж підозра виникла, вона має ґрунтуватися на фактах, підтверджених документами, і оцінюється окремо.

Зразок бланка

Рішення про відмову від встановлення (підтримання) ділових відносин або проведення фінансової операції

Письмове рішення з посиланням на конкретну підставу статті 15 Закону і відміткою про повідомлення Держфінмоніторингу.

Резюме

Обов'язкова відмова — це наслідок конкретних підстав, визначених статтею 15 Закону, а не загальна реакція на сумнів. Ненадання документів чи відомостей, необхідних для належної перевірки, Закон називає підставою для відмови. На нашу думку, необхідні — це ті, без яких належну перевірку виконати неможливо. Статус ПЗО, схоже ім'я в переліку і звичайні господарські події клієнта самі по собі до таких підстав не належать. Відмова з наявною підставою потребує письмового рішення з посиланням на норму і своєчасного повідомлення Держфінмоніторингу. Відмова без підстави нас не захищає, а створює новий ризик.

Як перевірити власні документи

Відмічайте виконане — позначки зберігаються лише у вашому браузері.

Наступна стаття · 3 з 11Чужі правила: чому внутрішні документи, написані для банків, обертаються проти нас
Словник термінів у статті (6)
СПФМ — суб'єкт первинного фінансового моніторингу
Особа, на яку Закон покладає обов'язки з фінансового моніторингу: банки, інші фінансові установи, а також спеціально визначені суб'єкти — аудитори, бухгалтери, податкові консультанти, юристи, адвокати, посередники у сфері нерухомості та інші.
ПЗО — політично значуща особа
Фізична особа, яка виконує або виконувала визначні публічні функції (посади, перелічені в Законі), а також члени її сім'ї та пов'язані з нею особи. Щодо таких клієнтів застосовуються посилені заходи належної перевірки.
КБВ — кінцевий бенефіціарний власник
Фізична особа, яка незалежно від формального володіння має вирішальний вплив на діяльність юридичної особи — безпосередньо або через інших осіб.
Держфінмоніторинг — Державна служба фінансового моніторингу України
Центральний орган виконавчої влади, який отримує від суб'єктів первинного фінансового моніторингу повідомлення про фінансові операції та веде їх облік; суб'єкти стають у нього на облік.
Належна перевірка
Сукупність заходів щодо клієнта: ідентифікація і верифікація, встановлення кінцевого бенефіціарного власника, мети і характеру ділових відносин, оцінка ризику, моніторинг ділових відносин і актуалізація даних.
Ділові відносини
Відносини між суб'єктом первинного фінансового моніторингу і клієнтом, пов'язані з наданням послуг, що виникають на підставі договору або іншим чином.

Читайте також