← Усі корисні поради
KYC30 березня 2026 р. 14 хв читання

Належна перевірка клієнта: шість типових помилок в анкеті і як їх виправити

Неповні ідентифікаційні дані, КБВ «з реєстру», рівень ризику без обґрунтування, застарілі відомості, неперевірений статус ПЗО і записи без дат: яку норму порушує кожна з цих помилок і що зробити, щоб справа клієнта витримала перевірку.

Анкета клієнта — місце, куди сходяться результати належної перевірки. Тому саме в ній найлегше побачити, якого заходу бракує. Нижче — шість типових ризиків, які ми бачимо в анкетах і справах клієнтів спеціально визначених суб'єктів: бухгалтерів, аудиторів, податкових консультантів, ріелторів, адвокатів, нотаріусів і юристів. Це не статистика перевірок, а перелік місць, де вимоги Закону і положень регуляторів найчастіше розходяться з тим, що записано у справі. До кожної помилки — норма, яку вона порушує, і спосіб її виправити.

Хто має заповнювати анкету і чи потрібен на ній підпис клієнта, ми окремо розібрали в статті «Анкета клієнта: хто її заповнює і що для перевіряючого справді важливо». Тут — про зміст анкети.

Важливо. Для бухгалтерів, аудиторів, податкових консультантів і ріелторів діє Положення, затверджене наказом Мінфіну від 07.06.2024 № 282 (далі — Положення № 282). Для адвокатів, нотаріусів і суб'єктів, що надають юридичні послуги, — Положення, затверджене наказом Мін'юсту від 10.09.2021 № 3201/5 (далі — Положення № 3201/5). Де вимоги різняться, називаємо обидва.

Помилка 1. Неповна ідентифікація або верифікація «зі слів»

Закон прямо визначає, які дані ми встановлюємо щодо клієнта-резидента (ч. 9 ст. 11 Закону). Для фізичної особи це, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, номер (і серія) паспорта, дата видачі й орган, що його видав, місце проживання або перебування, реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП). Для ФОП до цього додаються дата і номер запису в реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (далі — ЄДР) та реквізити банку і номер поточного рахунка (за наявності). Для юридичної особи — повне найменування, місцезнаходження, дата і номер запису в ЄДР, відомості про виконавчий орган, ідентифікаційні дані осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та/або майном, код ЄДРПОУ, реквізити банку і номер рахунка. Обидва положення відсилають саме до цього переліку (п. 3 розд. IX Положення № 282; п. 8 розд. VI Положення № 3201/5).

Типовий ризик — анкета, у якій бракує частини цих полів (найчастіше дати видачі документа, місця проживання чи осіб, які розпоряджаються майном), або в якій дані є, але не видно, на підставі чого їх перевірено. Верифікацію ми здійснюємо на підставі офіційних документів або інформації з офіційних та/або надійних джерел; документи мають бути чинними на момент подання і містити всі необхідні дані (ч. 8 ст. 11 Закону). Робимо це до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів, проведення фінансової операції (ч. 5 ст. 11 Закону).

Копії документів, на підставі яких ми верифікували клієнта, засвідчуємо: оглядаємо оригінал, ставимо відмітку «з оригіналом згідно», підпис, дату і час засвідчення (п. 7 розд. IX Положення № 282; п. 13 розд. VI Положення № 3201/5). Якщо від імені клієнта діє представник, перевіряємо його повноваження за офіційними документами, а його самого ідентифікуємо і верифікуємо (ч. 20 ст. 11 Закону).

Водночас не все потребує верифікації. Реквізити банку, місце проживання, відомості про виконавчий орган та інформацію для з'ясування мети і характеру відносин, отриману від клієнта, можна не верифікувати, якщо немає підозр щодо їх достовірності (абз. 3 ч. 8 ст. 11 Закону; п. 9 розд. VI Положення № 3201/5).

Як виправити: порівняти поля анкети з переліком ч. 9 ст. 11 Закону (для суб'єктів під наглядом Мін'юсту — ще й з додатками 1–4 до Положення № 3201/5), дописати відсутні дані з документів клієнта і долучити до справи засвідчені копії або витяги, на підставі яких здійснено верифікацію.

Помилка 2. КБВ «з ЄДР» без структури власності

Встановлення кінцевого бенефіціарного власника (далі — КБВ) або його відсутності, у тому числі отримання структури власності з метою її розуміння, — окремий захід належної перевірки (п. 34 ч. 1 ст. 1 Закону). Закон визначає, як його виконати: витребувати і отримати від клієнта — юридичної особи структуру власності, вжити заходів для перевірки достовірності інформації про КБВ і пересвідчитися, що ми знаємо, хто ним є. При цьому ми не повинні покладатися виключно на ЄДР (ч. 8 ст. 11 Закону; п. 3, 4 розд. XII Положення № 282; п. 16 розд. VI Положення № 3201/5).

Типовий ризик — у графі «КБВ» вписано прізвище з витягу з ЄДР, а структури власності у справі немає. Положення № 282 перелічує, які дані щодо КБВ слід встановити: прізвище, ім'я, по батькові, країну громадянства і постійного місця проживання, дату народження, характер та міру бенефіціарного володіння (п. 2 розд. XII Положення № 282). Анкета за Положенням № 3201/5 має містити дані, що дають змогу встановити КБВ (або факт їх відсутності), і дані про структуру власності із зазначенням частки (п. 21, 22 додатка 1 до Положення № 3201/5).

Обсяг цих дій залежить від ризику і складності структури власності (п. 5 розд. XII Положення № 282; п. 17 розд. VI Положення № 3201/5). На практиці для ТОВ з одним учасником — фізичною особою, як правило, вистачає короткої схеми, а багаторівнева структура з нерезидентами потребує значно більшого аналізу. Якщо ж за результатами належної перевірки ми встановили розбіжність між відомостями про КБВ чи структуру власності в ЄДР і тим, що з'ясували самі, Закон зобов'язує повідомити держателя ЄДР протягом 10 робочих днів з дня виявлення (п. 8-1 ч. 2 ст. 8 Закону). Перш ніж робити такий висновок, варто звірити свіжий витяг і документи клієнта.

Як виправити: запросити в клієнта — юридичної особи схему структури власності (з частками), долучити її до справи, записати в анкеті дані КБВ і джерела, з яких їх перевірено.

Помилка 3. Рівень ризику без обґрунтування

Графа «ризик: низький» без жодного пояснення — мабуть, найпоширеніший приклад формального підходу. Закон вимагає не просто поставити рівень ризику, а документувати результати оцінки так, щоб ми могли продемонструвати своє розуміння ризиків, які становить клієнт (абз. 2 ч. 2 ст. 7 Закону). Обидва положення повторюють цю вимогу: процес застосування ризик-орієнтованого підходу документується так, щоб показати прийняті рішення та їх обґрунтованість (п. 3 розд. III Положення № 282), а результати оцінки ризику відображаються в анкеті (іншому документі) із датою встановлення чи зміни (п. 16 розд. VII Положення № 3201/5).

Рівень ризику визначаємо до встановлення ділових відносин (абз. 2 п. 6 розд. III Положення № 282; п. 11 розд. VII Положення № 3201/5) за шкалою, що має містити низький, середній, високий і неприйнятно високий рівні (п. 6 розд. III Положення № 282; п. 13 розд. VII Положення № 3201/5). Критерії ризику ми визначаємо самостійно, але з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених Мінфіном (ч. 3 ст. 7 Закону; п. 10 розд. VII Положення № 3201/5).

Окремо варто перевірити, чи не потрапляє клієнт у випадки, коли Закон зобов'язує встановити високий ризик (ч. 5 ст. 7 Закону). Серед них, зокрема, клієнти з держав, які не виконують чи неналежно виконують рекомендації міжнародних організацій у сфері боротьби з відмиванням коштів, клієнти з переліку осіб або пов'язані з ними, іноземні публічні діячі та пов'язані з ними особи, клієнти під санкціями, клієнти з офшорних зон, клієнти, щодо яких з ЄДР виключено інформацію про КБВ або внесено відмітку про непрозорість структури власності. «Низький» ризик такому клієнтові суперечить прямій нормі.

Неналежна оцінка ризику клієнтів і її документування — одна з ознак неналежної системи управління ризиками (пп. 2 п. 13 розд. III Положення № 282; пп. 2 п. 19 розд. VII Положення № 3201/5). За Положенням № 282 достатньо однієї такої ознаки, щоб систему вважали неналежною (п. 14 розд. III).

Як виправити: поруч із рівнем ризику записати, які критерії враховано і чому висновок саме такий; окремо перевірити клієнта на випадки обов'язкового високого ризику з ч. 5 ст. 7 Закону.

Помилка 4. Дані не оновлюються

Забезпечення актуальності документів, даних та інформації про клієнта — так само захід належної перевірки (п. 34 ч. 1 ст. 1 Закону). Анкета, складена п'ять років тому і відтоді не переглянута, цей захід не підтверджує. Строки актуалізації в регуляторів різні:

Положення № 282 (Мінфін)

  • високий ризик — не рідше 1 разу на рік
  • середній ризик — не рідше 1 разу на 3 роки
  • інші випадки за відсутності підозр — не рідше 1 разу на 5 років
  • справа доповнюється протягом 10 робочих днів після актуалізації

Положення № 3201/5 (Мін'юст)

  • високий ризик — не рідше 1 разу на рік
  • середній ризик — не рідше 1 разу на 2 роки
  • інші випадки за відсутності підозр — не рідше 1 разу на 3 роки
  • анкета доповнюється протягом 10 робочих днів після актуалізації

Джерела: п. 11 і абз. 3 п. 17 розд. VIII Положення № 282; п. 31 і абз. 8 п. 4 розд. VI Положення № 3201/5.

Крім планових строків, дані актуалізуємо, коли настала подія: суттєві зміни в діяльності клієнта (зокрема зміна КБВ, керівника, місцезнаходження), закінчення строку дії чи втрата чинності поданих документів, встановлення статусу ПЗО (п. 12 розд. VIII Положення № 282; п. 32 розд. VI Положення № 3201/5). За Положенням № 282 ці заходи вживаються в день наступного звернення клієнта та/або до ініціювання наступних фінансових операцій (п. 13 розд. VIII), за Положенням № 3201/5 — протягом трьох місяців з дня виявлення факту (абз. 2 п. 32 розд. VI). Положення № 3201/5 також вимагає оновлювати ризик-профіль клієнта під час актуалізації даних, а в разі виявлення нового критерію ризику — не пізніше 15-го числа наступного місяця (пп. 2 п. 18 розд. VII).

Сумніви в достовірності чи повноті раніше отриманих ідентифікаційних даних — самостійна підстава для належної перевірки (ч. 4 ст. 11 Закону). А повторна ідентифікація необов'язкова лише тоді, коли немає підстав вважати наявні документи нечинними або неактуальними (ч. 15 ст. 11 Закону).

Як виправити: для кожного клієнта записати дату останньої актуалізації і дату наступної за його рівнем ризику; простроченим — надіслати клієнтові запит про зміни і зафіксувати відповідь із датою.

Помилка 5. Статус ПЗО і переліки осіб не перевірено

Графа «ПЗО — ні», заповнена лише на підставі слів клієнта, — типовий ризик. Для визначення належності клієнта або його КБВ до ПЗО Закон вимагає використовувати декілька надійних джерел інформації і вживати заходів для перевірки отриманої інформації (абз. 4 ч. 8 ст. 11 Закону). Обидва положення уточнюють: якщо ризик відносин вищий ніж низький, слід використовувати не лише інформацію від клієнта, а й інші джерела (п. 6 розд. XVI Положення № 282; п. 21 розд. VI Положення № 3201/5). Положення № 3201/5 додає, що відсутність особи в окремій базі даних не підтверджує, що вона не є ПЗО. Як встановити статус на практиці, ми розповідали в статті «Політично значущі особи: як встановити статус клієнта, коли державного переліку немає».

Якщо статус ПЗО встановлено, діють додаткові заходи: дозвіл керівника на встановлення чи продовження відносин, заходи для встановлення джерела статків і коштів, поглиблений моніторинг (ч. 14 ст. 11 Закону). Обсяг цих дій має бути пропорційним ризику; відповідальність настає і за невиявлення статусу, і за непропорційні заходи (ч. 14 ст. 11 Закону; п. 13-1 ч. 5 ст. 32 Закону).

Друга частина цієї помилки — немає сліду перевірки за переліками. Положення № 3201/5 прямо передбачає, що ми з'ясовуємо наявність клієнта, особи, яка діє від його імені, і КБВ у переліку осіб, пов'язаних із провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, і для цього перевіряємо актуальний перелік на офіційному вебсайті Держфінмоніторингу (п. 18, 23 розд. VI Положення № 3201/5). Положення № 282 вимагає забезпечити процедури перевірки наявності клієнтів у переліках терористів і задокументувати опис цих заходів (п. 2 розд. XXII Положення № 282); скринінгові процедури мають охоплювати дані, зокрема, клієнтів, їхніх представників, КБВ і посадових осіб органів управління (п. 5 розд. XXII). Що робити, якщо ім'я клієнта схоже на ім'я з переліку, — у статті «Схоже ім'я в санкційному переліку: що це означає і чого не означає».

Як виправити: для кожного клієнта зберегти у справі, які джерела перевірено щодо статусу ПЗО, а також дату і результат перевірки за переліками — щодо клієнта, представника і КБВ.

Помилка 6. Немає дат і підписів

Анкета без дат не дає відповіді на головне запитання перевіряючого: чи провели ми належну перевірку вчасно, тобто до першої операції. За Положенням № 3201/5 анкета формується до проведення першої фінансової операції і підписується керівником, відповідальним чи іншим визначеним працівником суб'єкта, а за одноособової діяльності — самим суб'єктом (п. 4 розд. VI Положення № 3201/5). Додатки 1–4 до цього Положення передбачають в анкеті, зокрема, дату встановлення ділових відносин, рівень ризику з датою встановлення чи зміни, дату первинного заповнення анкети, дату і спосіб верифікації, дату внесення останніх змін.

Окремої форми анкети в Положенні № 282 ми не знаходимо, але воно вимагає документувати належну перевірку і прийняті рішення так, щоб продемонструвати їх належне здійснення та обґрунтованість, і зберігати це у справі клієнта (п. 17 розд. VIII Положення № 282). Крім того, суб'єкт під наглядом Мінфіну веде в електронній формі перелік клієнтів із датою оцінки ризику, датою переоцінки і датою виявлення статусу ПЗО та надає його Мінфіну не пізніше 3-го робочого дня після запиту (п. 9 розд. III Положення № 282).

Якщо анкету доповнюємо або відновлюємо пізніше, ставимо фактичну дату внесення змін, а не дату договору. Так видно, коли саме зроблено запис, і немає суперечності з іншими документами. Документи належної перевірки зберігаємо не менше п'яти років після припинення ділових відносин з клієнтом (п. 18 ч. 2 ст. 8 Закону).

Як виправити: додати до анкети поля для дат (встановлення відносин, первинного заповнення, верифікації, оцінки ризику, останніх змін) і підпис особи, яка її склала; у вже заповнених анкетах дописати відсутнє з фактичною датою.

Чому це важливо

За порушення вимог щодо належної перевірки до суб'єкта можуть застосувати штраф до 12 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п. 1 ч. 5 ст. 32 Закону), а за порушення щодо ПЗО — до 100 тис. мінімумів (п. 13-1 ч. 5 ст. 32 Закону). Детальніше про розміри і процедуру — у статті «Штрафи для СПФМ: скільки коштує кожне порушення і як захиститися».

Жодна з шести помилок не вимагає складних систем. Достатньо, щоб у справі кожного клієнта було видно, що ми зробили, на підставі чого і коли. Перевірити свою готовність загалом можна в тесті готовності.

Анкета показує не те, що ми знаємо про клієнта, а те, що ми можемо довести: джерело, дату і обґрунтування кожного запису.

Резюме

Належна перевірка складається з кількох заходів, і анкета має підтверджувати кожен із них. Типові ризики — неповний обсяг ідентифікаційних даних, КБВ без структури власності, рівень ризику без обґрунтування, прострочена актуалізація, неперевірений статус ПЗО і відсутня перевірка за переліками, записи без дат. Кожну з цих помилок можна виправити: дописати дані з документів, отримати структуру власності, обґрунтувати ризик, оновити дані в строки свого регулятора і зафіксувати фактичні дати.

Як перевірити власні документи

Відмічайте виконане — позначки зберігаються лише у вашому браузері.

Словник термінів у статті (8)
СПФМ — суб'єкт первинного фінансового моніторингу
Особа, на яку Закон покладає обов'язки з фінансового моніторингу: банки, інші фінансові установи, а також спеціально визначені суб'єкти — аудитори, бухгалтери, податкові консультанти, юристи, адвокати, посередники у сфері нерухомості та інші.
ПЗО — політично значуща особа
Фізична особа, яка виконує або виконувала визначні публічні функції (посади, перелічені в Законі), а також члени її сім'ї та пов'язані з нею особи. Щодо таких клієнтів застосовуються посилені заходи належної перевірки.
КБВ — кінцевий бенефіціарний власник
Фізична особа, яка незалежно від формального володіння має вирішальний вплив на діяльність юридичної особи — безпосередньо або через інших осіб.
Держфінмоніторинг — Державна служба фінансового моніторингу України
Центральний орган виконавчої влади, який отримує від суб'єктів первинного фінансового моніторингу повідомлення про фінансові операції та веде їх облік; суб'єкти стають у нього на облік.
Належна перевірка
Сукупність заходів щодо клієнта: ідентифікація і верифікація, встановлення кінцевого бенефіціарного власника, мети і характеру ділових відносин, оцінка ризику, моніторинг ділових відносин і актуалізація даних.
Ділові відносини
Відносини між суб'єктом первинного фінансового моніторингу і клієнтом, пов'язані з наданням послуг, що виникають на підставі договору або іншим чином.
Ризик-орієнтований підхід
Принцип, за яким обсяг і глибина заходів щодо клієнта залежать від оціненого рівня ризику: чим вищий ризик, тим ґрунтовніші заходи.
ФОП — фізична особа — підприємець
Фізична особа, зареєстрована для провадження підприємницької діяльності.

Джерела: Закон України № 361-IX: п. 34 ч. 1 ст. 1; ч. 2, 3, 5 ст. 7; пп. 8-1, 18 ч. 2 ст. 8; ч. 2, 4, 5, 8, 9, 14, 15, 20 ст. 11; пп. 1, 13-1 ч. 5 ст. 32 (ред. від 23.10.2026). Положення № 282 (наказ Мінфіну від 07.06.2024): пп. 3, 6, 9, 13, 14 розд. III; пп. 11–13, 17 розд. VIII; пп. 3, 7 розд. IX; пп. 2–5 розд. XII; п. 6 розд. XVI; пп. 2, 5 розд. XXII. Положення № 3201/5 (наказ Мін'юсту від 10.09.2021): пп. 4, 8, 9, 13, 16–18, 21, 23, 31, 32 розд. VI; пп. 10, 11, 13, 16, 18, 19 розд. VII; додатки 1–4. Тексти — zakon.rada.gov.ua.

Читайте також